Витрата 8 чи 12 м²/л: як рахувати справжню ціну квадратного метра

Одна формула замість порівняння цінників

Вартість квадратного метра = ціна банки ÷ (витрата × об'єм) × кількість шарів. Усе інше — деталі.

Візьмемо кімнату 3 × 4 м із висотою стелі 2,7 м. Периметр — 14 м, площа стін — 37,8 м². Мінус вікно та двері, залишається приблизно 33 м². У два шари це 66 м² покриття.

Що дає різниця у витраті

При витраті 12 м²/л на ці 66 м² потрібно 5,5 л фарби. При витраті 8 м²/л — уже 8,25 л, тобто на половину більше. Саме тут дешевша на ціннику банка часто виявляється дорожчою в перерахунку на стіну.

Чому фактична витрата завжди більша за паспортну

Цифра на банці лабораторна: гладка непориста основа, ідеальний інструмент, один рівний шар. У реальній кімнаті працюють інші множники:

• свіжа шпаклівка вбирає на 15–25% більше, ніж уже пофарбована стіна;
• валик із ворсом 12 мм залишає товщий шар, ніж шестиміліметровий;
• темний відтінок поверх світлого інколи потребує третього шару;
• фактурна основа — склополотно або шпалери під фарбування — збільшує площу, яку треба вкрити.

Де економія справжня, а де уявна

У кімнатах із помірним навантаженням — спальня, вітальня, кабінет — переплачувати за максимальну зносостійкість немає сенсу. Тут виграють фарби з високою вкривністю: для Standart 5 виробник заявляє витрату до 12 м²/л, і на площі кімнати ця цифра відчутно зменшує кількість літрів у чеку.

А от у коридорі, на кухні чи в дитячій рахунок інший. Стіну там миють регулярно, і покриття з низьким класом стійкості доведеться перефарбовувати через два-три роки. Різниця в ціні між звичайною та стійкою фарбою — на кшталт Prof 3 з 2-м класом — окупається вже на першому перефарбуванні, якого не сталося.

Порівнюйте не ціну банки, а ціну квадратного метра, помножену на кількість років до наступного ремонту.

Запас — не перестраховка

Додавайте 10% до розрахунку й купуйте весь об'єм одразу. Залишок стане в пригоді для локального підфарбовування, а докупити колеровану фарбу «точно таку саму» через півроку вже не вийде.